// -->

Стихи Григория Чубая в переводах Ала Пантелята


Григорій Чубай
Постать голосу

Я ніколи ні про що не запитував
ні в тиші, ні в грому, які жили зі мною поруч.
Я мовчки жив,
я мовчки міркував, скільки ж то кисню
дає щодня те дерево, що під вікном,
який то вийде стіл а чи кушетка
із дерева того за кілька літ.
Я мовчки жив,
я мовчки міркував,

а вчора вдосвіта
прийшла до мене
постать мого голосу,

стелилося при ній
відлуння тінню до порогу.

І запитала вона у тиші,
що в ній заснуло.
І запитала вона у грому,
що в нім збудилось.
А потім до вікна підійшла
і до дерева мовила:

доброго ранку, зелена пташко,
чи не втомилась ти всеньке літо
понад хатою літати?
Сядь на підвіконня,
я пшона тобі винесу,
зелена пташко.