О, это целая история - стихи Игоря Рымарука в русских переводах

Ігор Римарук STAR-CROSSED 1 Богородиця, схилена, мовби квітка, над малям, - не зводить очей угору, не бачить звізди, яка в нехрещеній імлі намацує сучкуватим променем ветху покрівлю стаєньки. Боїородиця, схилена, мовби квітка, над малям, - не зводить очей, бо знає: побачить сад і сторожу, каменя, що його тільки вона - тільки вона! - зрушити може плічком своїм худеньким. Богородиця, схилена, мовби квітка, над малям, - не зводить очей на воли, бо кожен, хто йде по них, як по суші, неодмінно наступить на зірку чи на її відбиток... Богородиця печальних очей не зводить із Його печальних очей. 2 "Ми з тобою такі схожі, - каже він, - що, з огляду на різницю в роках, це можна вважати інцестом". А коли ні ночі, ні дня - болить, а коли ні ночі, ні дня - мовчання, а коли ні ночі, ні дня - суцільні сутінки, він перетворює їх на морок, бо в темряві легше розгледіти небесну окрушину, смертельну і мерехтливу, - волочить у хмарах обідраний хвіст, немовби павич у Лазєнках, де в генделику на шинквасі поруч із попільничкою та картою вин - засушена морська зірка. "S’il vous plait, - каже він, - gross Bier, dużе piwo, найбільшу гальбу, щонайтемнішого". "Star-crossed, - каже вона, - нещаслива зоря, либонь". 3 ...А коли останній, третій, пропіє, зречуся не коханої, не друга, не Вчителя - себе в колі примар, себе - в їхньому повільному танці, в моторошному тихому хороводі, де кожен порух і звук фіксується позачассям і безголоссям, немов переламана кістка - гіпсом: нечутний увічнений хрускіт. Позичу бодай на годину своє залатане тіло і - притьма, пішаницею, поповзом - до води, на воду: хай то буде Сена з відбитками клошарів і веж, або водограй на летовищі поблизу Картаґени, чи Талалаєве, в кінці города, озерце, - вкину пригорщу дрібняків, а також нещасливу зорю, щоб вернутися в цей непритомний світ... У днину осінню, прозору й важку, як сльоза Богородиці.